Бібліотека довоєнної школи була прекрасна. Вона «перейшла у спадок» першій школі від чоловічої гімназії. Розташовувалася в одноповерховому дерев'яному будиночку, пофарбованому в блакитний тон. З одного боку був вхід в бібліотеку, з іншого - в квартиру вчителя.

До війни завідувачем бібліотекою був Залеський Сергій Іларіонович, вчитель російської мови та літератури. Сергій Іларіонович організував рукописний журнал «Іскри», в якому співпрацювали всі початківці поети і письменники: Корж Н.А., Чугай В.Р, Головченко Ф.А., Полушин (Чичибабін) Б.А. На базі шкільної бібліотеки проходили зустрічі з дитячими письменниками м. Харкова, м. Чугуєва, проводилися диспути.

У 1943 році школа була повністю зруйнована і не підлягала відновленню, номер 1 отримала школа, яка до війни носила номер 4.

У 1945 році приїхав новий директор Старцев П.М. Поряд з відновленням шкіл, закладанням саду, він дає нове життя шкільній бібліотеці. Петро Михайлович звертається до дітей з проханням принести хороші книги і подарувати бібліотеці. Діти відгукнулася. І він сам приніс дві книги. Першим бібліотекарем післявоєнного періоду стала його дружина Старцева А.Н. Так потихеньку починає рости бібліотека. Згодом Старцеву А.Н. змінила Крючкова М.А.

Бібліотека була невеликою, можна сказати, дуже маленькою, розташовувалася в класі і не могла повністю задовольнити читацького попиту. Після Марини Олексіївни Крючкової в бібліотеку прийшла Добробаба Лідія Олексіївна. А в 1976 році бібліотеку прийняла Матушкіна Людмила Миколаївна.

Матушкіна Людмила Миколаївна ... Це ім'я майже легендарно в нашій школі. Саме на її плечі ліг тягар по формуванню основ тієї бібліотеки, яка функціонує в школі №1. Вона облаштовувала читальний зал, книгосховище, абонемент. Але найголовніше, справжній професіонал, вона зі знанням справи комплектувала фонд. І ще важливе зауваження: вона підняла статус бібліотекаря на високий рівень. З нею рахувалися, до її думки прислухалися. Про неї досі з любов'ю і повагою говорять вчителі та випускники.

Сама Людмила Миколаївна згадує, що завжди була організатором бібліотек на порожньому місці. Скільки військових бібліотек зобов'язані їй організацією і комплектування - не згадаєш!

В першу школу вона прийшла за оголошенням в газеті. Бібліотека тоді перебувала біля входу, в маленькій будівлі, книг було дуже мало, виручала «Велика Радянська Енциклопедія». Щоб якось розширити фонд, учні збирали книги по класах. Грошей на книги не виділялося - все йшло на харчування дітей. З приходом нового директора, В'ячеслава Івановича Драгобецький, стали більше виділяти грошей на книги. І робота закипіла! Талановитий організатор, Людмила Миколаївна, зуміла так поставити роботу і зібрати навколо себе однодумців, що без удаваної скромності можна відзначити, що на час бібліотека першої школи стала однією з кращих в місті. Директор другої школи Михайло Леонтійович Мороз говорив в той час свого бібліотекаря: «Іди в першу, що вона робить, і ти роби».

З приходом нового методиста Лілії Петрівни Думова все змінилося: створили методичні об'єднання, стали їздити до передових бібліотеки м. Харкова, найчастіше з Єфрасінією Іванівною Пашковською, бібліотекарем п'ятої школи. Їздили, дивилися, брали потрібне для себе. Через бібколектор замовляли і отримували багато літератури.

Особливо запам'ятався Людмилі Миколаївні перший рік в тому приміщенні, де розташовується бібліотека зараз (появою нового приміщення для бібліотеки школа зобов'язана директору Голенковській В.Г.). Коли переносили книги, вона так хвилювалася, нервувала, що захворіла на запалення легенів.

У 1989 році в бібліотеку прийшла працювати Надія Вікторівна Дегтярьова. І хоча на пост завідувача бібліотекою було кілька претендентів, вибрали саме її. Напевно, тому що її серйозність і посидючість не залишилися без уваги, вона продовжила роботу по комплектуванню фонду. Саме про її роботі можна сказати: «Терпіння і труд все перетруть».

У 1993 році бібліотеку прийняла Лариса Георгіївна Чупрій. Бібліотекар за освітою, вона ввела деякі новинки як в оформленні бібліотеки, так и в веденні документації. Сама Лариса Георгіївна згадує про той час так: «Китайці вважають найскладнішою і незрозумілою епоху змін. А я як раз потрапила в колесо цього часу - скажені ціни в мільйонах на книги, а найбільшим головним болем стало те, як організувати все так, щоб було нормально з фондом».

З 1995 року завідуючою бібліотекою стала Олена Вікторівна Бєлік. Її доброзичливість, відкритість, розмаїття талантів залучали до бібліотеки не тільки читачів, але й простих людей, щоб поспілкуватися з Оленою Вікторівною.

За словами Олени Вікторівни, в бібліотеку вона потрапила «випадково-невипадково». Вона влаштовувалася в школу №6 викладачем російської мови, місць не було, тому потрапила в школу №1 бібліотекарем. Вона провела таку роботу: інвентаризацію фонду, оформлення нових стендів, був зроблений алгоритм по переводу цін, яким стали користуватися бібліотекарі шкіл міста. З усіх масових заходів самій Олені Вікторівні запам'ятався вечір «Леді і джентльмени». Але як і в будь-якій роботі були свої складності: Олена Вікторівна не знала особливостей розстановки фонду, поступово вивчала. Якщо хтось замовляв книгу, і відразу зорієнтуватися було складно, говорила: «Прийди на наступній перерві». І цілий урок шукала. Вона вважала і вважає, що людина залежить не від того, де працюєш, а як, тоді робота чогось коштує. Її гасло: «Роби те, що необхідно, отримаєш те, що повинен».

«Роботу бібліотекаря шкільної бібліотеки не можна порівняти з роботою районної або міської. Зовсім інша картина: важко справлятися з кількістю людей, бувало, за зміну доводилося обслуговувати понад 20 осіб», - згадує Олена Вікторівна.

І ще хочеться відзначити її акуратність: завжди чистота і порядок, бо не гребувала зайвий раз сама підмести, щоб в бібліотеці затишно було.

Особливо запам'ятався їй смішний випадок. Учень просто брав книги, але не читав. Причому вибирав прискіпливо. Одного разу після чергового «набігу» вона не витримала і сказала: «Бери і йди з піснею». Він пішов і заспівав. Коли на нього зашипіли, він ображено відповів: «Ви ж сказали з піснею».

З 1997 року до роботи в бібліотеці приступила Олена Володимирівна Фурманова. Вона намагалася підтримувати традиції, закладені попередниками: розширення фонду, ведення довідкового апарату, естетика і акуратність в оформленні бібліотеки, проведення читацьких конференцій та вечорів.

Її наступниця з 2004 року, Варакіна Марина Володимирівна розповідає, що працювати в шкільній бібліотеці було і важко і дуже цікаво. Дуже не вистачало професійних знань. Вона брала участь у всіх шкільних заходах, виконувала найрізноманітніші доручення школи.

Фініка Тетяна Василівна приступила до роботи в шкільній бібліотеці в 2006 році. Саме вона мала провести величезну роботу з облаштування шкільної бібліотеки - планувалося «переселити» бібліотеку в іншу будівлю, де книжки відчувають себе комфортніше. Тетяна Василівна впоралася з цим непростим завданням. Бібліотека розмістилася в світлому, просторому приміщенні. Вона не просто перенесла книги, а й створила раціональне книгосховище, відмінний абонемент і затишний читальний зал.

У 2009 році завідування прийняла Бартецька Людмила Вікторівна. Вона працювала тут протягом 5 років. За період роботи оформлений і створив довідково-бібліографічний апарат бібліотеки, проводилися літературні вечори, зустрічі з ветеранами, тижні книги та інші заходи, створена колекція бібліотечних іграшок.

Всього рік пропрацювала на посаді завідуючої шкільною бібліотекою Бєлєвцова Тетяна Владиславівна, яка більшу частину свого трудового діяльності присвятила саме першій школі. За цей короткий період вона списала непотрібну і застарілу літературу, привела в порядок читальний зал. Продовжувала традиції проведення уроків бібліотечно-бібліографічної грамотності. Вона вміла зацікавити кожного.

З 2015 року в бібліотеці працюю я, Бєлєвцова Альона Валеріївна. Може бути, це і неправильно, але мені здається, що життя і стан шкільної бібліотеки залежить від тих людей, хто в ній працював, створював, хто брав цю естафету і ніс далі, вкладаючи своє.

Все проходить від людини. Я вважаю, що мені дуже пощастило: розвивати чудову бібліотеку, яка є не просто інформаційним і культурним центром нашої школи. Вона - зосередження любові і творчості. Цим ми завдячуємо тим людям, які тут працювали. В даний момент в бібліотеці знаходиться 14518 підручників і 21588 примірників художньої та галузевої літератури. Фонд підручників постійно поповнюється і оновлюється.

З фондом художньої літератури справа йде складніше. Фонд укомплектований не погано, але зараз твори багатьох письменників (таких як Фадєєв, Чернишевський, Герцен, Шагінян і т.д.) не вивчаються в шкільній програмі, тобто перейшли до пасивного фонду. А твори нових письменників (тих, хто включений в шкільну програму) дуже мало або немає зовсім. І хоча адміністрація школи, в особі директора Євгена Івановича Турчинова, завжди йде на зустріч і намагається купувати щось для бібліотеки в міру можливостей, цього мало. Останнім часом відроджується така традиція, як «Подаруй бібліотеці книгу».

Довідковий апарат бібліотеки включає в себе «Великої Радянської Енциклопедії», «Українську Енциклопедію», «Дитячу Енциклопедію», «Великий тлумачний словник сучасної української мови», «Радянський енциклопедичний словник», «Тлумачний словник живої великоросійської мови», енциклопедичні словники юного математика, юного фізика, юного хіміка і інші види словників. З підвищенням читацького попиту довідковий апарат вимагає більшої уваги, доукомплектування та укомплектування новими видами довідкової літератури. У бібліотеці проходять дні інформації, бібліографічний огляди книг і періодики, працюють тематичні та постійно діючі виставки.

... У кожній історії завжди залишаються білі плями, тому ми залишимо чисті аркуші. Нехай знайдуться ті люди, які що-небудь згадають і допишуть.

Кiлькiсть переглядiв: 622

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.